Дистанційне навчання.

ТЕМА: Вдосконалення техніки атаки звуку та звуковедення мелодійної лінії.Виконання вправ.

:Мета:оволодіти технікою та основними прийомами атаки звуку.

Момент звукоутворення або виникнення звука зветься атакою.Вона є одним з найважливіших художньо-виразних засобів у співі та визначає характер звучання голосу відповідно до змісту, характеру і структури твору. Під час атаки зв'язки змикаються, положення гортані переходить від дихального до співацького стану. Основними вимогами до атаки в хорі є її однотипність і одночасність. У вокально-хоровій практиці розрізняють три видиатаки.

Тверда атака передбачає щільне змикання голосових зв'язок до початку виникнення звука та їх подальше швидке розмикання поштовхом повітря, що видихається, під впливом високого підзв'язкового тиску. Звук при твердій атаці утворюється енергійний, яскравий, чіткий, інтонаційно стійкий. Вона часто застосовується при виконанні творів героїчного, драматичного, урочистого характеру. Тверда атака на початковому етапі навчання хоровому співові є найзручнішою. Вона привчає голосові зв'язки до активної роботи, але при надмірному, форсованому видихові може викликати жорсткий, крикливий звук. У дитячому хорі твердою атакою слід користуватись обережно, щоб не завдати шкоди дитячим голосам.

М'якаатака характеризується збіганням моменту звукоутворення з переходом голосових зв'язок до співацького стану і супроводжується нещільним їх змиканням під час видиху повітря. Вона сприяє м'якому, кантиленному, інтонаційно чистому, тембрально забарвленому звучанню голосу. Цей вид атаки використовується у творах спокійного, наспівного характеру, у помірних і повільних темпах, при наявності різноманітного нюансування. Використання м'якої атаки у процесі хорового співу є найбільш доцільним. Вона забезпечує природність процесу виникнення і формування співацького звука, правильне, ненапружене функціонування усіх органів голосового апарату. Проте на початковому етапі роботи м'яка атака може стати причиною в'ялого, інертного, фальшивого інтонування.

Придиховаатака визначається поступовим зімкненням голосових зв'язок у процесі видиху. При ній прохід повітря крізь голосову щілину в момент звукоутворення випереджає перехід зв'язок до співацького стану. Придихова атака зумовлює досить в'ялу роботу зв'язок, неекономне використання повітря, інтонаційну нестійкість, виникнення "під'їздів" і сторонніх призвуків. Її застосування, як правило, свідчить про дефекти або захворювання голосового апарату (хвороба горла, вузлики на зв'язках, загальна в'ялість зв'язок, слабкий вдих або видих та ін.). Використання придихової атаки у співацькій практиці є вкрай небажаним.