Дистанційне навчання

Тема:Вдосконалення техніки атаки звука.

Мета:оволодіти прийомами атаки звуку.

Мі­с­цем утво­рен­ня зву­ку є го­р­тань з її го­ло­со­вою ча­с­ти­ною – го­ло­со­ви­ми зв’я­з­ка­ми. Взя­те під час ди­хан­ня по­ві­т­ря, зу­пи­ня­єть­ся під зі­мк­ну­ти­ми скла­д­ка­ми, які під ти­с­ком роз’­єд­ну­ють­ся та ко­ли­ва­ють­ся, ви­пу­с­ка­ю­чи ча­с­ти­ну по­ві­т­ря на­зо­в­ні. Тиск під скла­д­ка­ми від­ра­зу ж зме­н­шу­єть­ся і во­ни знов зми­ка­ють­ся, що в свою чер­гу ви­кли­кає но­ве під­ви­щен­ня ти­с­ку в тра­хеї та бро­н­хах. Тоб­то, від­бу­ва­єть­ся но­ва ата­ка по­ві­т­ря, що роз­ми­кає скла­д­ки. Цей про­цес від­бу­ва­єть­ся ба­га­то­ра­зо­во. Ви­со­та зву­ку за­ле­жить від то­го, до якої мі­ри при спі­ві на­тя­гу­ють­ся го­ло­со­ві скла­д­ки (чим бі­ль­ше во­ни на­тя­г­не­ні – тим ви­ще звук). Си­ла зву­ку за­ле­жить від ам­п­лі­ту­ди ко­ли­вань го­ло­со­вих скла­док, під ти­с­ком по­ві­т­ря­но­го по­то­ку з ле­гень (чим бі­ль­ша ам­п­лі­ту­да – тим гу­ч­ні­ший звук).

Ві­до­мо, що звук, який ми чу­є­мо, скла­да­єть­ся не тіль­ки з ос­но­в­но­го то­ну, а й з до­да­т­ко­вих при­зву­ків, що ма­ють на­зву обе­р­тони, і які зба­га­чу­ють тембр го­ло­су.

Тембр – це за­ба­р­в­лен­ня зву­ку, за­вдя­ки яко­му від­рі­з­ня­ють­ся зву­ки од­ні­єї й ті­єї ж са­мої ви­со­ти у ви­ко­нан­ні рі­з­них го­ло­сів або ін­стру­ме­н­тів.

М’я­кість, гли­би­на, окру­г­лість те­м­б­ру вка­зу­ють на пе­ре­ва­гу ни­зь­ких обе­р­то­нів, а яс­к­ра­вість, го­с­т­ро­та – на до­мі­ну­ван­ня ви­со­ких при­зву­ків. В утво­рен­ні те­м­б­ру бе­руть участь

ü ре­зо­на­то­ри,

ü ди­ха­ль­ний стовп,

ü го­р­тань.

Ата­ка – по­ча­ток зву­ку – від­по­ві­да­ль­ний мо­мент зву­ко­ут­во­рен­ня. Ата­ка зву­ку впли­ває на якість спі­ва­ць­ко­го ди­хан­ня, тембр зву­ку, фо­р­му­ван­ня го­ло­сних. Не­пра­ви­ль­на ата­ка – в’я­лість по­да­чі зву­ку, йо­го не­зі­б­ра­ність, рі­з­кість, за­ти­с­не­ність, від­су­т­ність гну­ч­ко­с­ті – мо­же бу­ти при­чи­ною не­пра­ви­ль­но­го ін­то­ну­ван­ня.

При­йн­я­то роз­рі­з­ня­ти три ос­но­в­ні ти­пи ата­ки зву­ку: м’я­ка, тве­р­да і при­ди­хо­ва (пе­ре­дди­ха­ль­на). М’я­ка ата­ка зву­ку ха­ра­к­те­ри­ху­єть­ся од­но­ча­с­ним за­ми­кан­ням го­ло­со­вих зв’я­зок з по­ча­т­ком ви­ди­ху, во­на зу­мо­в­лює спо­кій­ний пла­в­ний по­ча­ток зву­ко­ут­во­рен­ня. При тве­р­дій ата­ці зву­ку го­ло­со­ва щі­ли­на ті­с­но за­ми­ка­єть­ся пе­ред по­ча­т­ком ви­ди­ху. Утво­рен­ня зву­ку від­бу­ва­єть­ся в ре­зуль­та­ті “про­ри­ву” під­зв’я­зо­чо­но­го по­ві­т­ря че­рез зі­мк­ну­ті зв’я­з­ки. При­ди­хо­ва (пе­ре­дди­ха­ль­на) ата­ка ха­ра­к­те­ри­зу­єть­ся за­ми­кан­ням го­ло­со­вих зв’я­зок пі­с­ля по­ча­т­ку ви­ди­ху в ре­зуль­та­ті чо­го пе­ред зву­ком утво­рю­єть­ся ко­ро­т­ке при­ди­хо­ве (пе­ре­дди­ха­ль­не) “х”. Спі­ва­ць­ка прак­ти­ка за­тве­р­ди­ла, як ос­но­в­ну, м’я­ку ата­ку зву­ку. Тве­р­ду ата­ку по­трі­б­но за­сто­со­ву­ва­ти з ве­ли­кою обе­ре­ж­ні­с­тю, спо­сте­рі­га­ю­чи, щоб не ви­ни­ка­ло “пе­ре­за­ми­кан­ня” зв’я­зок, яке по­ро­джує звук з го­р­ло­вим від­ті­н­ком, го­лос втра­чає гну­ч­кість, ру­х­ли­вість, ела­с­ти­ч­ність, об­тя­жує спів у вер­х­ньо­му ре­гі­с­т­рі. Спі­ва­кам не­об­хід­но во­ло­ді­ти всі­ма ви­да­ми ата­ки зву­ку